Інтерв'ю
Все про: mariupol(422)

Історія одного знайомства: Журналістка з Німеччини передала автомобіль українським офіцерам

913
Мініатюра: 59

Свій старий автомобіль офіцери групи цивільно-військового співробітництва у Волновасі лагідно називали “трупіком”. Останнім часом машина пересувалась практично дивом, могла назавжди зупинитись у будь-який момент. Навіть такий елемент, як гальма, у авто не завжди спрацьовував. При цьому офіцери ледь не кожного дня виїжджали на передову, постійно вирішували купу питань, виконували все, аби зробити життя побратимів на лінії зіткнення і жителів прифронтових сіл і міст кращим, наскільки це можливо.

Пише видання Крила України.

“Мене вразило, які вони чесні, добрі, мужні…”
Вирішити проблему з автомобілем офіцерам допомогло знайомство з журналісткою Сонею Самойлевою, яка проживає і працює в Німеччині. Дівчина настільки перейнялась питанням, що перегнала джип до Волновахи з самої ФРН, а це – не менше трьох тисяч кілометрів!..
– Я приїхала до подружки у Волноваху, вона працює у місцевій газеті. Оскільки я знімаю документальний фільм про події в Україні, подружка запропонувала познайомити з класними офіцерами. Ми одразу знайшли спільну мову. Мене вразило, які вони чесні, добрі, мужні… Почали підтримувати зв’язок. У хлопців була велика проблема з автомобілем. Вони запитали, чи не знаю я якісь фонди, благодійні організації, які зможуть допомогти із розв’язанням ситуації. Звісно, я нічого не обіцяла. Та перша організація, в яку я зателефонувала, була готова прийти на поміч. Мені було простіше, тому що у мене був відеоматеріал. Просто так зателефонувати і сказати: “Дайте коштів на автомобіль” може кожен, а я одразу демонструвала, куди і кому ця машина піде. Це мені додало заряду енергії і впевненості. Я ще сил не доклала, а вже щось вийшло.

3000 кілометрів до місця призначення
Самостійно гнати автомобіль у Волноваху Соня спочатку не наважувалась. Розглядались різні варіанти, та виявилось, що значно вигідніше, аби авто придбав саме німець і пригнав його без розмитнення.
– Підходяще авто було знайдене за 400 кілометрів від того місця, де я проживаю. Придбала машину і поїхала на ній додому. Пройшла техогляд, щоб вона спокійно провезла нас 3000 кілометрів. Сіла за кермо і поїхала. Зі мною з Німеччини їхав чоловік, який долучився до справи купівлі авто. Ми змінювали один одного за кермом.
Хлопці мені дякують за авто, та, насправді, це не моя заслуга, а їхня. Я б цим ніколи не займалась, якби просто мене хтось попросив. Та цим хлопцям я не могла відмовити. Адже добре розумію, що авто їм дуже потрібне.

Читайте також:  Військовослужбовці ЗСУ допомагають мешканцям Широкиного в евакуації свого майна до безпечних населених пунктів

“О, гальма є”
Офіцери групи цивільно-військового співробітництва міста Волноваха не знають, як дякувати молодій журналістці. Адже без автомобіля вони як без рук.
– Ми виявились досить перебірливими, – з посмішкою розповідає Олексій Кучер, начальник групи ЦВС “Волноваха”. – Хотіли, щоб автомобіль був на дизелі, відрізнявся хорошою прохідністю… Машина нам дуже сподобалась. Як тільки сіли в авто, щоб випробувати, першими радісними словами були: “О, гальма є”. До того ж, авто приїхало не пусте. Соня запакувала його різними подарунками для бійців – кавою, предметами гігієни… Дарчу оформили таким чином, щоб машина залишалась у нашій групі доти, поки тут буде знаходитись група “СІМІС”.
Анастасія Олехнович.

59

60

62

61

Іван Кришталь
Статті:563
Приєднуйтесь

Іван Кришталь

Якщо у вас є пропозиції чи зауваження - звертайтесь за телефоном (044) 454-73-51 або пишіть на мою електронну адресу [email protected]
Іван Кришталь
Статті:563
Приєднуйтесь
Коментарі
Вгору